Без категорії

Bądź na B1, або ЯК Я ШТУРМУВАЛА ЛЮБЛІН ДЛЯ ЗДАЧІ ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ З ПОЛЬСЬКОЇ

Перспектива здачі іспиту постала переді мною досить несподівано. Була зима, в мене вже давно був розпочатий процес збору й перекладу документів до вступу в польський університет, але про необхідність підтвердити знання польської я ще предметно не замислювалась, хоча розуміла, що рано чи пізно іспит складати таки доведеться. Я ліниво гортала офіційний сайт http://certyfikatpolski.pl/ аж доки не побачила, що останній у цьому півріччі екзамен заплановано на початок квітня, а додаткової літньої сесії – не буде. Тож або я складаю польську вже через два місяці навесні, або відсуваю здачу екзамена на півроку, а вступ до універу відповідно – іще на рік.   Так, власне, і почалася моя термінова коротка і самостійна підготовка.

“весь процес від моменту запису на екзамен до моменту отримання офіційного сертифікату займає 4-5 місяців”

Отож, порада №1. Якщо державний сертифікат-підтвердження вашого рівня володіння польською потрібен для вступу до університету чи іншої нагальної справи, яка прив`язана до конкретного терміну, плануйте здачу іспиту заздалегідь, як мінімум за півроку, бо весь процес від моменту запису на екзамен до моменту отримання офіційного сертифікату займає 4-5 місяців.

Тож якщо ви плануєте вступати до польського вишу влітку, іспит найкраще складати ще восени. По-перше, ви зможете зробити це без нервів та зі спокоєм. По-друге, у вас буде ще друга спроба навесні, якщо ви провалите першу. По-третє, вам не доведеться хвилюватися й нервувати через те, що, приміром, весняну сесію відмінили або ж державна комісія затримується з перевіркою робіт та розсилкою сертифікатів. Ну і по-четверте, повірте, перед самим вступом у вас буде ще багато-багато інших нагальних справ, окрім як по десять разів на день перевіряти поштову скриньку, бо в університеті закінчується офіційна реєстрація, а ви ще досі не маєте сертифікату (як це було у мене).

“державний іспит з польської зобов’язані складати всі іноземці, які вступають на безкоштовні програми в польських університетах, претендують на постійну Посвідку на проживання чи отримання польського громадянства”

Тільки дописавши до цього моменту, я усвідомила, що очевидно не всім читачам буде зрозуміло, навіщо взагалі складати державний іспит з польської. Пояснюю: його зобов’язані складати всі іноземці, які вступають на безкоштовні програми в польських університетах, претендують на постійну Посвідку на проживання чи отримання польського громадянства. В моєму випадку це – навчання в університеті.  

Але повернімося до офіційного сайту іспиту, який я вказала вище. Крім розкладу найближчої сесії, там також можна знайти приклади екзаменаційних завдань для різних рівнів, а також назви міст, у яких цей самий іспит відбуватиметься. Зверніть увагу – екзамен проводять в різних містах (та країнах!) під час різних сесій. Найбільше таких в Польщі – це найчастіше Краків, Варшава, Вроцлав, Люблін, Лодзь, ПознаньГданськ, Ополе, але в списку можуть з’являтися й інші. Українські міста фігурують в списку не під час кожної сесії, і вибір дуже обмежений – Миколаїв, Луцьк – а групи для здачі неймовірно швидко заповнюються (чула, що колись такий іспит можна було скласти ще в Києві та Вінниці, але давно не бачила назви цих міст у списках). Інколи в переліку з’являються й зовсім “екзотичні” екзаменаційні місця – приміром, у Лондоні чи десь у Сполучених Штатах. Але, зрештою, чому б і ні (приміром, в моїй групі з польської для іноземців університету в Познані є студент, що приїхав сюди вчитися саме з Америки).

“ціни за той самий іспит в різних університетах Польщі можуть відрізнятися в кількадесят євро” 

Одним словом, вибирайте місто, в якому давно мріяли побувати – і їдьте туди, аби скласти польську!:) Бо в Україні це зробити складно – групи, як я зазначила вище, дуже швидко заповнюються охочими, та й іспити, на жаль, проводяться у нас не кожного року.

Так було в моєму випадку. Українських міст в офіційному переліку не виявилося, тож я обрала Люблін. А звідси – порада №2. Не полінуйтеся зайти на сайт кожного університету, де планово проводитиметься іспит (а він, як правило, проводиться або в державних університетах, або в мовних школах), та звірити ціни за екзамен. Так можна суттєво зекономити.  Приміром, коли порівнювала я, ціни в різних куточках Польщі різнилися навіть до 30-40 євро. Не знаю, від чого залежить ціна і з чим вона пов’язана, але скласти іспит в Кракові, Вроцлаві чи Варшаві, наприклад, було суттєво дорожче, аніж у Любліні. Саме через це, до слова, я його й обрала:-)

Маленька приміточка. Останнім часом в численних мігрантських групах українців у соцмережах побільшало людей, що шукають інформацію про іспит з польської. Причому дехто, попри те, що їм кидають посилання на офіційний сайт екзамену (той, що я давала вище), вперто не може знайти там потрібної інформації. Люди, ну не будьте дітьми врешті-решт! Якщо ви здатні створити акаунт на Фейсбуці, знайти онлайн-групу мігрантів з України, ви зможете знайти і інформацію про екзамен. Чесно! На офіційному сайті – наголошую – є все: дати сесій, міста, приклади завдань. А далі вже можете гуглити по конкретних університетах і дивитися вартість іспитів в кожному. Бо одні й ті ж питання на форумах від дорослих людей, на які в Інтернеті вже давно є відповіді, як кажуть мої польські друзі, трохи вкурвляють. У разі ж, якщо вам не вистачає мови, аби зрозуміти інформацію з офіційного порталу, може, зарано ще на іспит, га?..

“вартість підготовки до здачі іспиту з репетитором – від 200 до 500 гривень за годину”

Але поїхали далі. Підготовка до іспиту.

Знаю, що в Україні є репетитори та навіть школи (наприклад, у Луцьку), які готують конкретно до цього екзамену. Але ціни – захмарні. У мене просили від 250-500 гривень за годину. Тому – порада №3. Якщо ви ходили хоча б на якісь курси польської, маєте хоча би впевнений А2, ви зможете підготуватися самостійно. Присягаюся!  Принаймні у мене – вийшло. Хоча, звісно, довелося присвятити самостійній підготовці чимало часу. 

Книжки для підготовки можна знайти та скачати в Інтернеті. В моєму особистому рейтингу чільні місця посіли

Hurra po polsku 1, 2, 3 (просто найкласичніша класика, на яку в тому числі орієнтуються й під час складання екзаменаційних завдань)

Bądź na B1 (суперський підручник, в якому зібрані зразки найрізноманітніших тестових завдань, в тому числі й аудіо, а також завдання до усної частини)

«Język polski dla cudzoziemców. Ćwiczenia dla początkujących» Pasieka Małgorzata (після цієї книжки вам жодна граматика не страшна)

Od słowa do slowa toczy się rozmowa (щоб проапгрейдити свої мовні навички)

Czas na czasownik (щоб зачвічити до смерті польські дієслова)

Наголошую – це моя і тільки моя підбірочка. Тож я нікого не агітую. Кожному – своє.

Вибираючи підручник, зважайте на власні вразливі місця. Якщо потрібно все й відразу і в стислий термін – то це “Хурра”, якщо ж ви живете в Польщі і маєте щоденну мовну практику – чвічіть граматику. Якщо ж ви як я – дока в правилах і повний нуль (на той момент) у плані розмовному – тоді витрачайте кожну вільну хвилину на говоріння. І якщо “під рукою” нема носія – говоріть із самими собою. Я не жартую! З місяць перед іспитом я тільки те й робила, що подумки чи вслух описувала фото й картинки, що траплялися мені в неті, газетах та журналах, та філософствувала сама із собою на “вічні” іспитові теми із серії “мій дім”, “моя родина”, “моя робота”. І, судячи з моїх оцінок, це в результаті – допомогло.

“попри те, що офіційно іспит триває два дні, його можна скласти за один, якщо попередньо про це домовитися”

Отож, ви вже – на фінішній прямій. Ви знайшли сайт, вибрали місто та університет, в якому складатимете екзамен, та сплатили його вартість. До речі, якщо у вас є друзі чи родичі в Польщі, раджу перевести оплату за іспит саме звідти. З України це обійдеться знаааачно дорожче. Мені, приміром, це задоволення вартувало 120 євро за сам іспит + ще майже 500 гривень комісії банку. Сподіваюся, прочитавши останню цифру, ви подумали те ж саме, що й я у момент, коли менеджер в банку мені цю суму озвучила.

Але до діла. На іспит раджу приїжджати хоча би за день до. Особливо, якщо ви мандруєте заради нього до іншої країни.  Погодьтеся, проїхати півсвіту і втратити 120 євро і 500 гривень  завалити екзамен тільки тому, що ви на нього спізнилися, – це трохи не комільфо.

Тому – робимо як я: приїжджаємо за день, дві години поспіль блукаємо в межах кварталу в пошуках свого готелю  заселяємося, насолоджуємося атмосферою історичної частини міста, замовляємо в місцевих кав`ярнях зупу з флячками, бо думали, що флячки – то наші галушки  смаколики, а головне – дивимося в карту та прокладаємо собі шлях до місця іспиту. А ще ліпше, звісно, якщо вистачить часу, зробити розвідку боєм та з`їздити туди напередодні – проторувати маршрут, придивитися, заспокоїтися.

До речі – і можете не дякувати мені за пораду №4 – попри те, що офіційно іспит триває 2 дні, його можна здати за один, але про це потрібно заздалегідь домовлятися. Після того, як ви зареєструвалися на екзамен, раджу постійно стежити за оновленнями на сайті університету, в якому будете складати. Зазвичай для інформації про іспит там є окрема сторінка. Швидше за все, приблизно за кілька тижнів до дати екзамену там з`явиться інформація для тих, хто хотів би скласти екзамен за один день: що робити, до кого писати, з ким це узгоджувати. Ваша справа – тільки вчасно написати електронного листа за вказаною адресою. Польською мовою, звісно. Заразом і в офіційному листуванні попрактикуєтеся.

Між іншим, з приводу всіх питань, що у вас виникають – проблеми з реєстрацією, оплатою, письмовим підтвердженням реєстрації тощо – сміливо пишіть на вказаний на сайті університету для цієї справи мейл. Принаймні в моєму випадку представники екзаменаційної комісії відповідали доволі оперативно й інформативно, хоча інколи й дещо роздратовано. 

“дуже важливо заздалегідь познайомитися зі структурою іспиту та мати уявлення про типи можливих завдань”

Отож, день Х. Якщо ви приїхали до Польщі з іншої країни, раджу пам`ятати про різницю в часі, інакше ризикуєте спізнитися, або прибути на місце зарано. Раніше призначеного часу вас все одно не пустять, тож просто більше часу чекатимете й стресуватимете нудьгуватимете. Екзамен при польських університетатах часто проводять в центрах з вивчення польської мови для іноземців. Мій у Любліні виглядав отак.

В холі вже було чимало народу, переважно, звісно, нашого. Прийшло чимало шкільної молоді, що цьогоріч збиралася вступати до польських вишів. Та чимало наших заробітчан, яким іспит потрібен був для кар`єрних перспектив чи отримання громадянства. Утім, знайомі трималися зі своїми знайомими і якихось особливих тенденцій до нових знайомств та спілкування серед публіки, що зібралася, я не помітила.

Початок іспиту був запланований на 10.00 ранку суботи. Збір запланували на 9.00. Коли всі зійшлися, нас перевели у велику аудиторію у вигляді амфітеатру. На вході в кожного перевірили паспорт та звірили дані зі списками (тому пильно стежте за тим, аби правильно вписати свої персональні дані під час реєстрації). Також – відібрали мобільні телефони. “Комуркі” запаковують в окремі пакети, підписують, забирають на зберігання на час усього іспиту і лише після завершення всієї письмової частини – віддають. Тож фотографій із самих іспитів – і це моє найбільше розчарування, бо я обожнюю фоткати такі моменти – не буде.

Мені цікаво було, чи буде де залишити речі, чи дозволять взяти із собою в екзаменаційну аудиторію сумку з грошима й документами. Отож, повідомляю – невеличкі сумки й рюкзачки брати із собою – можна, а для курток та шуб є гардероб, жодних проблем із цим не було.

В “амфітеатрі” нам повідомили, хто в якій аудиторії писатиме, та хто з викладачів спостерігатиме за процесом. Розповіли про тривалість кожної частини та загальні правила – цього всього я переказувати не буду, бо така інформація є на офіційному сайті. Назвали прізвища тих, хто попередньо домовлявся про здачу письмової та усної частини в один день, та – масакра!  – несподівано запитали, чи ще хтось із присутніх хотів би зробити так само. Аудиторія зраділа й загула. Охочих вкластися в один день виявилося забагато, і це призвело до проблем, але про них – згодом. Поки що ж напишу тільки – вважаю не дуже чесним з боку організаторів прокрутити таку фішку в перший день іспиту. Адже можливість скоротити два дні екзамену до одного існує для тих, хто справді має поважні причини й ліміт часу і про ці причини офіційно повідомляє комісію, тож навіщо перетворювати все це на балаган в перший день іспиту – Я! Я хочу! Візьміть ще й мене! – мені не зовсім зрозуміло.

Але їдемо далі. Маленькі групки, на які нас поділили, розвели по різних аудиторіях. Іспит – почався. В кожного був свій персональний стіл та спеціальні аркуші для письма, тож скористатися чимось своїм, “порадитися” із сусідом, “отримати допомогу залу” – нереально, навіть не сподівайтеся на це. Кожен пише за себе і відповідає тільки сам за себе.

Дуже важливо заздалегідь ознайомитися з прикладами можливих тестових завдань – офіційний сайт іспиту та підручник Bądź na B1, як я вже вище писала, вам у поміч. Чому це важливо? Бо завдання – різного типу, відповіді по-різному записуються в спеціальні бланки, в тому чи тому завданні треба робити акцент на тому чи іншому. Якщо ви заздалегідь знатимете всі типи завдань, що можуть вам трапитися, – це значно мінімізує стрес та зекономить вам час, гарантую.

На деяких форумах читала, що учасники скаржаться на погану якість аудіозаписів під час частини, де тестується сприймання на слух. Чи ж на занадто великі аудиторії, в яких луна спотворює звук. З цього приводу нічого сказати не можу, бо в моєму випадку все було ок – і з аудиторією, і зі звуком.

“іспит триває довго. За кожною з частин слідує велика перерва. Тож беріть із собою бутерброди, бо однозначно встигнете зголодніти”

Мене особисто перед іспитом хвилювали питання – чи будуть якісь перерви, щоб перекусити? Чи можна буде вийти до туалету? Чи будуть якісь перерви між частинами, чи все йтиме одним суцільним потоком?

Тож відповідаю: перерва є після кожної частини. Написали сприймання на слух – пішли на перерву – повернулися – пишете наступну частину. Перерва триває близько 15-20 хвилин. На перерву виходять УСІ. В тому числі й викладач, який закриває аудиторію. Залишитися в аудиторії, доки інші собі десь гуляють – неможливо. Але можливо вийти на перерву раніше, якщо ви закінчили писати роботу раніше від запланованого терміну. Викладач забирає у вас аркуші – і ви тихенько собі виходите. В моєму випадку просто біля аудиторії були автомати з кавою-напоями-печивом-круасанами, тож проблем з перекусами не було. Але. Нема гарантії, що такий автомат буде у вашому приміщенні, тож обов`язково візьміть із собою якісь бутерброди чи печиво. Бо все це трохи триває. Кількадесят хвилин одна з частин – потім двадцять хвилин перерва, знову кількадесят хвилин одна з частин – і знову перерва. Ви однозначно встигнете зголодніти. Ми, приміром, закінчили писати останню частину аж після обіду. І ще один момент – візьміть із собою дрібні гроші. Бо не всі польські автомати з їжею приймають купюри, а тим більше – картки.

Що ще із важливого? Раджу особливу увагу під час підготовки приділити твору. Звідси – порада №5: ніхто не заважає вам, готуючись до цієї частини, зробити собі заготовки. Не секрет, що так чи інакше теми для твору крутитимуться навколо певних обшарів лексики – мій дім, моя робота, моє навчання, моє місто, моя родина, мій друг і так далі. Заздалегідь зробіть собі невеличкі замальовки на найпопулярніші теми – голову даю навідсіч, що якась із них в тому чи інакшому об`ємі вам трапиться. У моєму випадку було так: я вже знала, ЩО напишу, якщо в списку буде, приміром, тема про друга. І в переліку побачила тему “Людина, з якою я ніколи не нудьгую”. Хм… Чому б мені у цій темі не написати про друга?)))) Так само з будь-якою іншою темою. Якщо у вас є заготовка на тему про місто – ви спокійно напишете і про “місто, в якому б мені хотілося жити”, і про “місто, в якому я провів неймовірне літо”, і про тисячу інших міст. Представників екзаменаційної комісії не цікавить, чи те, що ви написали в своєму творі, – правда. Їх цікавить, чи є у вас в голові достатньо лексики та чи вмієте ви нею граматично правильно оперувати.

Завдяки своїй заготовці, я доволі легко впоралася із завданням та спокійно вклалася у час, хоча знаю, що багатьом відведеного часу на цю частину – бракує. Звісно, бракує, якщо писати і вигадувати свою тему вже на місці і з повного нуля.

“плануючи скласти екзамен упродовж одного дня, беріть зворотні квитки на якомога пізнішу годину, інакше можете просто не встигнути”

Завершивши письмову частину, ми дістали назад свої мобільні телефони. Тим часом у холі вже висіли списки тих, хто сьогодні ж складатиме частину усну – із зазначенням часу (у кожного свій персональний час) та аудиторії. Тут на мене чекав справжній сюрприз. Через те, що зранку охочих скласти все в один день, завдяки організаторам, побільшало, побільшали й списки, а заразом – і до пізна розтягнувся час здачі. Не знаю, яким чином екзаменаційна комісія розподіляла місця та час, але я опинилася наприкінці списку, аж увечері, за півтори години до відправлення свого автобусу. І змінити щось вже було не можливо. Тож у майже двогодинну перерву, якою розділили письмову частину від усної, мені довелося терміново їхати до готелю, поспіхом збирати речі та повертатися з валізою до університету, аби після екзамену одразу мчати на автовокзал.

Коли я прибула на вказаний мені в списку час, з`ясувалося, що екзаменатори спізнилися майже на півгодини, тож весь процес ще більше розтягується та ще більше затримується. Переді мною було ще 4 людини, тож я довгенько стирчала під аудиторією, дивилася, як нервують інші, як любляться голуби за вікном, і теж собі тихенько психувала. 

В моїй аудиторії сиділо два екзаменатори, дві жіночки, доволі люб`язно налаштовані. На столі – розкладені білети, тягнеш собі один як на звичайному іспиті, в звичайному університеті. В кожному білеті – три завдання: описати фотографію, розказати вказану тему та підтримати діалог з екзаменатором. Із фотографії на мене дивилася щаслива родина з двома дітьми з купою валіз в аеропорту. В мене вилетіло з голови слово “аеропорт”, і я вперто називала його “летовиськом”(:-)), доки одна з викладачок мене не виправила. Тема мені потрапилася просто божественна – “розкажи про свою роботу” – і це з тієї серії, де мені справді є що розказати))) Одна з викладачок все ставила й ставила мені додаткові запитання – сказала, не тому, що екзаменує, а тому що їй ще ніколи в житті не доводилося розмовляти з журналістом, аж доки напарниця не нагадала їй, що час переходити до третього завдання. Там мені довелося підтримувати з екзаменаторкою імпровізований діалог на тему “дуже поспішаю на вокзал, порадьте, що можна швидко скуштувати у вашому ресторані”. Зрештою, ця ситуація була дуже близькою до моєї реальної, тож мені навіть нічого вигадувати не довелося:-))

Одним словом, усна частина, якої я так боялася, минула доволі швидко, легко і навіть приємно.

На автобус я – встигла.

А потім ще більше місяця чекала на результати іспиту (вони прийшли електронкою), заплатила за офіційний сертифікат 20 євро та ще через кілька місяців нарешті його отримала.

Отож, легких, а головне – швидких – сертифікатів бажаю і вам.

Успіхів!

І не переключайтеся)

 

 

 

4 thoughts on “Bądź na B1, або ЯК Я ШТУРМУВАЛА ЛЮБЛІН ДЛЯ ЗДАЧІ ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ З ПОЛЬСЬКОЇ

  1. Дозволю собі додати коментар щоб Ви виправили помилки у себе в статті.
    1. Якщо провалити екзамен то наступна спроба може бути лише через рік! Тобто провалити восени і здати навесні не вийде (Вийде лише здати вищий рівень, наприклад Б2, а той самий Б1 не можна. Такі правила).
    2. На постійну посвідку на проживання не треба сертифікат. Сертифікат треба на резидента ЄС і на громадянство (ну і у вузи також вимагають у деякі).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *